Адміністративний прогрес

3 серпня 2021 року

Стаття опублікована в журналі “Український адвокат

15–16 червня 2021 року Національна школа суддів України спільно з Проєктом Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя» провела перше засідання робочої групи з розробки одноденного навчального курсу для суддів та помічників суддів «Застосування принципу юридичної визначеності в адміністративному судочинстві».

Разом із суддями адміністративних судів усіх трьох інстанцій обговорили питання, які має охоплювати навчальний курс, а також окремі елементи програми майбутнього навчального курсу. Планується чотири блоки: «Якість законодавства», «Легітимні очікування як елемент принципу юридичної визначеності», «Res judicata» як елемент принципу юридичної визначеності» та «Участь прокурора в некримінальній справі». Працювали, зокрема, над форматами та змістовним наповненням мінілекцій, практичними завданнями, а також над формуванням роздавальних матеріалів учасникам, матеріалів для тренерів, розробкою практичних вправ (кейсів) та завдань до них, структуруванням навчального матеріалу відповідно до інтерактивних методик викладання. Про важливість юридичної визначеності саме в адміністративному судочинстві — від перших осіб: Андрія Нижного, співкеручого партнера Hillmont Partners, к.ю.н., національного експерта Проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя», та Ірини Кушнір, менеджерки проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України для забезпечення кращого доступу до правосуддя».

Андрій Нижний: Часто, говорячи про «зміцнення верховенства права» як обов’язкову передумову зростання обсягу іноземних інвестицій в Україну, йдеться саме про юридичну визначеність. Адже при реалізації бізнес-проєкту інвестору потрібно мати можливість прорахувати ризики як під час ведення бізнесу, так і у разі необхідності його захисту. Проте в сучасних реаліях в Україні зробити це непросто не тільки іноземним інвесторам, але й українським підприємцям.

Ірина Кушнір: За підтримки проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя» спільно з Національною школою суддів України в цьому році заплановано розробку стандартизованого тренінгового курсу для суддів адміністративних судів та їхніх помічників «Застосування принципу юридичної визначеності в адміністративному судочинстві».

Метою цієї ініціативи є формування освітніх лекцій та практичних вправ щодо застосування принципу юридичної визначеності у судовій практиці адміністративних судів на основі практики Європейського суду з прав людини та інших документів Ради Європи.

Дотримання цього принципу судами та іншими органами державної влади має важливе значення для формування довіри громадськості до судової системи та верховенства права. Принцип юридичної визначеності як елемент верховенства права є наскрізним принципом тлумачення права. Він включає такі елементи, як якість закону, легітимні очікування, принцип res judicata тощо. Недотримання принципу юридичної визначеності неодноразово ставало підставою для визнання Конституційним Судом України положень закону неконституційними.

Андрій Нижний: На сьогодні в Україні діє понад мільйон нормативно-правових актів, які часто прямо або опосередковано суперечать один одному. У таких умовах особливої ролі набуває якісна та послідовна правозастосовна діяльність виконавчої влади та місцевого самоврядування, яка може компенсувати недосконалість законодавства. Останньою ланкою, яка повинна гарантувати дотримання юридичної визначеності у відносинах держави та особи, виступають саме адміністративні суди, які здійснюють судовий контроль за додержанням законодавства суб’єктами владних повноважень. Але і тут усе непросто.

Після викладення процесуальних кодексів у новій редакції у 2017 році та запуску нового Верховного Суду кожна постанова цього суду має квазіпрецедентне значення, оскільки судді при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин зобов’язані враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах ВС. Понад це, такі висновки є обов’язковими не тільки для суддів, але й для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідний нормативно-правовий акт.

Разом із тим лише у 2020 році Верховним Судом ухвалено близько 40 тисяч постанов, кожна з яких обов’язкова до врахування при розгляді відповідної категорії справ. Для порівняння, Верховний суд США за рік розглядає близько 100 прецедентних справ.За такої кількості рішень Верховного Суду неминучими є ухвалення рішень із суперечливими правовими позиціями, проте на додачу у результаті перманентних судових реформ в Україні зник офіційний механізм систематизації судової практики.

Тепер перед кожним стоїть постійне завдання самостійного пошуку «саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду

До 2010 року існувала чітка система рекомендаційних роз’яснень пленумів касаційних судів щодо застосування судами норм законодавства, які були вагомим елементом стабільності судової практики. У 2010 році законодавець зруйнував таку систему, виключивши з неї Верховний Суд України, а у 2016-му взагалі відмовився від рекомендаційних роз’яснень пленумів касаційних судів з посиланням на те, що такого роду роз’яснення є пережитком радянського минулого. Тож тепер перед кожним юристом, який бере участь у судовому процесі, включаючи адвокатів та суддів, стоїть постійне завдання самостійного пошуку «саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду», яке був вимушений роз’яснити Верховний Суд в одній із постанов, коментуючи суперечливість своєї практики.

Ірина Кушнір: Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв рішення у справах за скаргами проти України, в яких визнавав порушення основоположних прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у зв’язку з недотриманням принципу юридичної визначеності.

Так, наприклад, у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення права заявника на свободу мирних зібрань (стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки заборона проведення страйку не ґрунтувалася на достатньо точних і передбачуваних законодавчих актах.

Визначення, чи ґрунтується обмеження права особи на чітких та передбачуваних положеннях закону, є компетен цією суду, тому дуже важливо, щоб судді на найвищому рівні володіли знаннями та навичками щодо специфіки застосування принципу юридичної визначеності.

Необхідність зміцнення знань та навичок суддів щодо застосування в практиці вказаного принципу є актуальною також з огляду на те, що суди України можуть не застосувати закон та застосувати норми Конституції як норми прямої дії, у разі якщо такий закон суперечить Конституції України. Ефективне використання такої інструменту судами підвищить рівень захисту прав людини і основоположних свобод та зміцнить довіру суспільства до суду.

Андрій Нижний: Очевидно, що одноденний тренінг для суддів адміністративних судів не здатен розв’язати всі проблеми, які є в Україні з практичною реалізацією принципу юридичної визначеності. Водночас такий начальний захід дасть змогу зробити чіткішим розуміння суддями його сутності, оскільки на сьогодні це вже не теоретична конструкція, а цілком конкретні вимоги до якості національного законодавства та практики його застосування, які систематизовані та відображені, зокрема, у документах Венеційської комісії.

Сподіваюся, що навчальний курс для суддів «Застосування принципу юридичної визначеності в адміністративному судочинстві», який розробляється Національною школою суддів України спільно з Проєктом Ради Європи «Підтримка судової влади України в забезпеченні кращого доступу до правосуддя» за сприяння Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, стане черговим невеликим, але реальним кроком на шляху до зміцнення юридичної визначеності та, як наслідок, прогнозованості правозастосування в Україні.

Оригінал публікації доступний за посиланням: https://pravo.ua/articles/administratyvnyi-prohres/