Ліквідувати не можна реформувати

7 червня 2021 року

Стаття опублікована в журналі “Український адвокат”

Зайшовши у глухий правовий кут щодо вирішення позбавлення політичного впливу окремих суддів, Президент країни пішов на два кардинальних кроки. По-перше, скасував укази про призначення суддів Конституційного Суду України Олександра Тупицького та Олександра Касмініна. По-друге, вніс невідкладний законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) та створення Київського міського окружного адміністративного суду (КМОАС). Чи може замінити така ліквідація реальну реформу — коментує юрист, Олександр Воронцов.

Загроза конституційному ладу

Сьогодні розгорнулась дискусія навколо того, що одні гілки влади намагаються втручатися у діяльність інших гілок влади. За своєю суттю це надзвичайно шкідливо та загрозливо для всього конституційного устрою країни.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Це визначено статтею 19 Конституції України.

Принагідно, судовій гілці влади гарантується незалежність і недоторканність, яка визначена Конституцією і законами України. Проте, як ми бачимо, останнім часом відбуваються процеси, коли певний суд може бути просто ліквідований. Тому виникають питання щодо політичної складової рішень відповідних органів держави щодо ліквідації судів, які приймають незручні рішення для влади.

Останньою гучною подією стало внесення Президентом України до Верховної Ради проєкту Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва». Як можна побачити з офіційних заяв, які розміщені на офіційному інтернет-представництві Президента України, таке рішення було прийнято, оскільки начебто Окружний адміністративний суд міста Києва втратив довіру суспільства, судді корумповані, а сам суд може поставити хрест на будь- якому досягненні держави, будь- якій реформі.

Коли немає обвинувальних вироків суддям, які набули б законної сили, а також беззаперечних доказів, які свідчили б про втрату суспільством довіри до певного суду, навряд чи можна погодитись із тим, що не відбувається втручання в діяльність суду та не здійснюється тиск на суддів, що саме по собі вже є порушення норм Конституції України.

За таких умов ми є свідками надзвичайно загрозливої тенденції, коли здійснення правосуддя може бути поставлене під загрозу через певні політичні аспекти, адже на сьогодні майже 45 тисяч справ знаходяться на розгляді в ОАСК. І ці справи стосуються кожного громадянина: від нарахування пенсій, соціальних пільг, оскарження рішень податкових органів до оскарження рішень уряду.

Як показує практика, будь-які незаконні дії, від кого б вони не виходили, рано чи пізно визнаються такими, скасовуються рішення, визнаються неконституційними закони. Але поки триває цей процес, страждають громадяни та бізнес, які втрачають час та можливості.

Тож перед ухваленням будь-яких політичних рішень органам державної влади потрібно пересвідчитись щодо законності таких дій та дивитись не просто на один крок уперед, а бачити перспективу на майбутнє.

Оригінал публікації доступний за посиланням:

https://pravo.ua/articles/likviduvaty-ne-mozhna-reformuvaty/