Соціальна еволюція

7 травня 2021 року

Стаття опублікована в Юридична практика

Закон № 1381­IX про реструктуризацію кредитів, наданих в іноземній валюті, є насамперед соціальним, а не економічним. 23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381­IX (Закон № 1381­IX). Основною метою ухвалення документа є підтримка громадян України, які мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами).

Про своєчасність закону

Оскільки мораторій на примусове стяг­нення за валютними позиками закінчу­ вався 21 квітня 2021 року, тиск із боку валютних боржників на законотворців був величезний. Народні депутати України, розуміючи наслідки економічної кризи, які переживають усі українці, пішли назустріч валютним боржникам, адже брати на себе відповідальність за скасування мораторію в дні квітневого локдауну не наважилися. Тож Закон № 1381­IX є насамперед соціальним, а не економічним.

Таким чином, оскільки мораторій знову діє, боржникам в основному не потрібно продовжувати виконувати свої зобов’язання. Ба більше, протягом трьох років після набрання чинності Законом № 1381­IX примусове застосування наслідків неви­ конання зобов’язань за іпотечними кре­ дитами в іноземній валюті (з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування») буде заборонено. Очевидно, що продовження мораторію знову лише відкладає вирішення проблеми з валютними кредитами. Вважаємо, що ймовірність вико­ нання боржниками нових обмежувальних вимог буде надзвичайно низькою. Більшість боржників не виконують свої зобов’язання майже сьомий рік поспіль, і їм буде важко почати це робити.

Баланс інтересів?

З аналізу тексту Закону № 1381­IX випливає, що в питанні захисту прав та інтересів боржників і кредиторів шалька терезів все­таки схиляється саме на бік боржників.

Так, згідно з Законом № 1381­IX дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, подовжено на 5 місяців із дня набрання чинності Законом № 1381­IX, тобто до 23 вересня 2021 року. Водночас протягом трьох місяців із дня набрання чин­ ності Законом № 1381­IX, тобто до 23 липня 2021 року (з можливістю подовження), боржники за валютними кредитами мають право подати заяву на примусову реструк­туризацію. За наслідками такої реструкту­ ризації (1) всі валютні грошові зобов’язання буде перераховано в гривню за офіційним курсом, встановленим Національним банком України (НБУ) на день реструктуризації; (2) буде переглянуто (зменшено) відсоткову ставку за кредитом.

Очевидно, що зменшення відсот­ кової ставки та фіксація боргу в гривні з десятирічною реструктуризацією буде на користь боржникам. Водночас є ризик, що подовження мораторію на продаж іпотечного майна буде неправильно сприй­ нято недобросовісними боржниками як карт­бланш на подальше неповернення кредиту.

Імовірно, саме з огляду на цей ризик декілька провідних українських бізнес­асоціацій у своєму відкритому листі щодо законопроєкту № 4475 від 9 грудня 2020 року, який було ухвалено як Закон № 1381­IX, зазначили, що він має «вочевидь популістський та електоральний характер» і не спрямований на вирішення нагальних економічних проблем суспільства.

Основні ризики

Також вважаємо за потрібне звернути увагу на основні ризики впровадження Закону № 1381­IX. Серед них варто виок­ремити такі:

  • визнання виконавчих документів у справах про стягнення кредитних забор­ гованостей та звернення стягнення на предмет іпотеки такими, що не підлягають виконанню на підставі статті 432 Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином буде порушено приписи статті 1291 Конституції України про обов’язковість виконання судових рішень та принцип правової визначеності як один із основних елементів верховенства права;
  • продовження зловживань із боку недобросовісних боржників, котрі замість повернення боргів роками лише зароб­ляють на іпотечній нерухомості, здаючи її в оренду;
  • необхідність повторного звернення банками до суду та повторного проход­ ження багаторічних судових процесів. Це збільшуватиме навантаження на судову систему, призводитиме до зайвих судових витрат із боку банків та позичальників;
  • нерегламентований порядок поза­ договірної примусової реструктуризації валютних боргів саме на підставі Закону №1381­IX, а не на підставі договору спо­ живчого кредитування, відповідно до якого реструктуризація здійснюється кредитором на договірних умовах зі споживачем і впливає на умови та порядок повернення кредиту.

Позиція регулятора

У Національному банку України вва­ жають, що реструктуризація боргу валютних позичальників повинна відбуватися не в примусовому порядку, а на ринкових, прий­ нятних і для банків, і для позичальників, збалансованих умовах. Позиція НБУ є, власне, раціональним ставленням регулятора. НБУ з позиції корпоративної та регуляторної етики не може схвально ставитися до закону, який не на ринкових засадах різко змінює правила гри.

До того ж щороку в нас пишуться закони, якість яких із погляду законодавчої техніки стрімко падає. Не став винятком і Закон № 1381­IX. Наприклад, будь­яка реструк­ туризація юридичного змісту зобов’язань повинна містити зміни до кредитного договору також. Однак положення Закону № 1381­IX не пов’язують реструктуризацію з необхідністю внесення змін до кредитних договорів, що породжує невизначеність і додає підстав для вирішення спорів у судовому порядку.

Навряд хтось заперечуватиме те, що подов­ ження мораторію, поєднане з обов’язковою конвертацією валютних позик у гривні, не дасть змоги заохотити нових інвесторів і не додасть можливостей для розвитку нових ринкових інструментів в Україні.

До того ж існує побоювання, що подов­ ження дії мораторію, передбачене Законом № 1381­IX, може лише законсервувати, а не вирішити проблему валютних кредитів.

Як слушно вказав НБУ у своєму коментарі щодо законопроєкту № 4475, подовження мораторію жодним чином не стимулює боржників до пошуку шляхів погашення або реструктуризації заборгова­ності. Навпаки, значна кількість боржників за валютними кредитами хибно сприймає мораторій як прощення боргу за іпотекою та відсутність необхідності його повертати.

Як наслідок, банківська система України продовжує зазнавати суттєвих збитків від непрацюючих кредитів, а бюджет країни — недоотримувати кошти за продаж проблемних активів неплатоспроможних банків. Для прикладу, за 2020 рік Фонд гарантування вкладів фізичних осіб продав проблемних активів неплатоспроможних банків на суму майже 20 млрд грн.

Стимулювання розвитку іпотеки

Через усе це виникає запитання: як реалізація Закону № 1381­IX вплине на ефективність державних програм зі сти­мулювання розвитку іпотеки? Закон № 1381­IX створює надмірні преференції для однієї зі сторін. І портфель валютної іпотеки на балансах банків, за даними НБУ, становить майже 15 млрд грн, проте через тривалу дію мораторію та відсутність мотивації в позичальників обслуговувати кредити вони стали переважно непрацюючими. І те, що примусовою реструктуризація, впроваджувана Законом № 1381­IX, де­факто є лише для банків, вочевидь, порушує баланс інтересів кредиторів і позичальників та не сприяє активності банків на ринку іпотеки.

Утім, важко впли­ нути на те, що існує лише в пілотних мас­ штабах або на папері (лишень трохи більш ніж дві тисячі сімей стали учасниками таких програм за сім років). Дію Державної програми забезпечення молоді житлом подовжено до 2023 року. Водночас державна програма підтримки «Доступна іпотека 7 %», яку уряд схвалив 15 лютого 2021 року, як модель банкам не вигідна економічно. Адже облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) вже зараз є більш прибутковим інструментом.

Пільгове кредитування населення залишиться й надалі вкрай обмеженим інструментом через брак державного фінан­сування, а для банків це ризикований напрям бізнесу. Банкам простіше отримувати фіксовані платежі за банківське обслугову­ вання клієнтів і заробляти на ОВДП, що не надто програють ставкам прибутковості стандартного кредитування, але мають гарантію повернення від держави.

Таким чином, метою реструктуризації є зменшення фінансового навантаження на фізичних осіб — позичальників, які мають кредити в іноземній валюті. Автори Закону № 1381­IX планували також суттєво покращити результати діяльності банків і зняти соціальне напруження в суспільстві. Проте вважаємо, що Закон № 1381­IX поки що більше порушив питань, ніж дав відповідей і розв’язаних проблем. Як будуть розвиватися події найближчим часом та в довгостроковій перспективі, час покаже.

Оригінал публікації доступний за посиланням:

https://pravo.ua/articles/sotsialna-evoliutsiia/