Смартконтракти: особливості юридичного супроводу

25 жовтня 2021 року

Стаття опублікована на сайті електронного видання “Юрист&Закон”

Концепція смартконтрактів виникла ще в далекому 1994 році, коли комп’ютерний науковець Нік Сабо презентував широкій громадськості, як контракти може бути вбудовано в комп’ютерний код. З появою та розвитком технології блокчейн і особливо після запуску Ethereum смартконтракт як бізнес-інструмент став ще життєздатнішим. Технологія забезпечує безпеку і прозорість усіх дій і записів у межах розподіленої бази даних, яка містить інформацію про всі транзакції, проведені учасниками в межах відповідного протоколу (бази даних).

Ефективність спільного використання й доступу до смартконтрактів – ось що робить їх такими привабливими для зацікавлених сторін. Смартконтракти можуть мати форму: контракту у звичному словесному вираженні з автоматизацією виконання за допомогою коду; гібридного контракту, що складається з природної мови та закодованих термінів; або контракту, написаного лише кодом. Вони можуть бути особливо корисні під час автоматизації загальних договірних умов, як-от умов оплати.

Очікується, що смартконтракти посилять ефективність і впевненість у бізнесі та зменшать потребу договірних сторін лише довіряти один одному. Довіра замість цього концентруватиметься в коді.

Невід’ємна частина, умови або перелік умов, договірних відносин у разі використання смартконтрактів – це автоматизація. Автоматизація договірних зобов’язань за допомогою комп’ютерної програми потребує, щоб зобов’язання було перетворено або переведено в комп’ютерний код. Договірні зобов’язання, які виконують умовну логіку (якщо X, то Y), є підхожим прикладом для відображення в коді, оскільки умовна логіка є невіддільною частиною програмного алгоритму. Нескладні приклади зобов’язань, які може бути автоматизовано:

  1. зобов’язання передати право власності на актив у разі одержання певної суми коштів на конкретний банківський рахунок; або
  2. зобов’язання виплатити гроші в конкретну дату або в разі настання певної події.

Основна перевага автоматизації договірних зобов’язань із використанням комп’ютерної програми полягає в тому, що вона дає змогу виконувати договірні зобов’язання без необхідності втручання людини та здатна фактично унеможливити втручання людини, яке своєю чергою може перешкодити виконанню договору. На відміну від людини, правильно запрограмована комп’ютерна програма просто не може відмовитися діяти або не працювати. Щойно умови для її виконання буде виконано, комп’ютерна програма автоматично виконає договірне зобов’язання.

Однак є питання: щодо обставин, за яких смартконтракт матиме або не матиме юридичну силу, як потрібно інтерпретувати смартконтракти, як спотворювальні чинники, нариклад помилку, може бути застосовано до смартконтрактів і які засоби правового захисту будуть доступні, якщо смартконтракт не діє так, як задумано в коді (банальна помилка). Нові технології зазвичай не можуть похвастатися великою кількістю перевірених рішень для вирішення спірних ситуацій (якщо такі взагалі є), які можуть виникнути внаслідок застосування смартконтрактів.

Основна перевага автоматизації договірних зобов’язань із використанням комп’ютерної програми полягає в тому, що вона дає змогу виконувати договірні зобов’язання без необхідності втручання людини та здатна фактично унеможливити втручання людини, яке своєю чергою може перешкодити виконанню договору.

Використання комп’ютерних програм для автоматизації виконання договірних зобов’язань не є чимсь новим. Автоматизовані банківські платежі (як-от пряме дебетування й регулярні списання / доручення) і купівлі в Інтернеті (включаючи придбання й завантаження цифрового контенту, а також придбання й доставку фізичних товарів) містять комп’ютерні програми, що автоматизують деякі елементи виконання контрактів. Однак така автоматизація не перетворює базовий контракт у “смартконтракт” для цілей технології блокчейну. Це пов’язано з тим, що такі автоматичні процеси перебувають під контролем принаймні однієї зі сторін контракту, тож ця сторона може їх зупинити.

Часто застосовують спеціальні розмежувальні терміни для смартконтрактів, а саме: “м’який” і “твердий” (weak/soft and strong) смартконтракти. “М’який” смартконтракт – це контракт, де умови можна змінити на бажання тієї сторони, яка контролює відповідний код або алгоритм, тоді як strong-смартконтракт – це контракт, умови якого змінити технічно неможливо (практично неможливо).

Отже, під час юридичного супроводу угод із використанням смартконтрактів насамперед необхідно чітко ідентифікувати, який саме смартконтракт застосовують і як технічно він виконується – за допомогою технологій блокчейну чи ні. Відповідно, важливо пояснити клієнтові, наприклад, що в разі використання технологій блокчейну низка таких конвенціальних правових інструментів, як реституція або виконання зобов’язань (виправлення) у натурі, з технічних причин застосувати буде неможливо.

Звісно, виникають і будуть виникати певні ситуації, які хоч-не-хоч змусять нас мати справу зі смартконтрактами, але водночас важливо розуміти, що досвідчений юрист у змозі підвести природу цивільних відносин із використанням смартконтрактів під наявне договірне право. Інноваційні технології не потребують новаторської юриспруденції, і традиційний правовий аналіз може допомогти виробити прості правила як основу для роботи з таким явищем, як смартконтракт.

Смартконтракти можуть трансформувати багато галузей цивільних відносин. Ця трансформація вже відбувається в таких різних галузях, як фінанси, нерухомість, охорона здоров’я, страхування й навіть вибори. Ось лише кілька прикладів смартконтрактів:

  1. Фінанси. Фундаментальні зміни в інфраструктурі та процесах індустрії фінансових послуг стануть можливі завдяки смартконтрактам. Розподілені реєстри стануть переважним вибором для керування обсягами транзакцій. Очікується, що до 2023 року ця економія становитиме 15-20 млрд дол. на рік.
  2. Нерухомість. Відстеження деталей власності в нерухомості. Смартконтракти в цій галузі використовують для реєстрації прав власності на будь-яку структуру. Вони оптимізують швидкість і ефективність транзакцій, зменшуючи потребу в юристах або брокерах. Продавці можуть брати на себе відповідальність за процес. Лідер ідеї блокчейну Роб Мессі стверджує, що смартконтракти надають прозорішу й дешевшу альтернативу керуванню правами власності. Дефекти правового титулу можуть перешкодити передаванню, що призведе до судових витрат. Однак смартконтракти відстежують історію власності, місцезнаходження та решту важливих деталей, які будуть потрібні для оцінки права власності.
  3. Медицина. Дедалі більше медичних установ бажають надійної автоматизації та сучасних заходів безпеки. Лікарні є основною ціллю кіберзлочинців, оскільки вони зберігають величезну кількість конфіденційної інформації. Навіть такі відомі імена в цьому секторі, як UCLA Health, стали жертвами витоку даних, унаслідок чого було скомпрометовано 4,5 млн записів пацієнтів. У цьому середовищі гарантування безпечного обміну даними про пацієнтів між постачальниками медичних послуг має вирішальне значення для підтримання стандартів обслуговування. Смартконтракти дають змогу безпечно зберігати дані пацієнта в блокчейні, де до них можна дістати доступ тільки за допомогою закритого ключа пацієнта. Отже, пацієнти можуть бути певні, що їхні постачальники медичних послуг завжди мають доступ до необхідної їм інформації та що їхня інформація перебуває в безпеці.
  4. Вибори. Системи голосування на блокчейні можуть стати майбутнім виборів. Роблячи голосування безпечним і зручним за допомогою цифрових засобів, системи голосування на блокчейні можуть розширити доступ, стимулювати активнішу участь виборців і прискорити процеси підрахунку голосів та звітування щодо них. Смартконтракти зможуть перевіряти особу виборців, щоб запобігти багаторазовому голосуванню, що часто є метою хакерів на виборах.

Є низка інших прикладів смартконтрактів, як-от керування ланцюгом постачання, розроблення продуктів і інвентаризація, страхування та інші. Практичне використання смартконтрактів у майбутньому буде повсюдним.

Кожній сфері цивільних правовідносин властива своя специфіка, і нескладно дійти висновку, що хороший юрист у своїй практиці буде зобов’язаний незабаром розбиратися в тонкощах і специфіці роботи смартконтрактів з урахуванням своїх ключових спеціалізацій.

Судозастосовна практика
Традиційні правозастосовні органи, що матимуть справу зі strong смартконтрактами постфактум, будуть скуті в застосуванні ряду правових інститутів через технічні обмеження. Проте ця ситуація не є чимсь надординарним, тому що суди наділені безліччю інших повноважень. Наприклад, судова влада в усіх розвинених юрисдикціях наділена правом присудити постраждалій стороні втрати, яких вона зазнала, у разі наявності доведеного збитку та зловмисності дій.

На відміну від “не смартконтрактів”, виконання яких сторони можуть зупинити або добровільно, або за рішенням суду, після того як strong-смартконтракт було ініційовано, він за визначенням є фактично виконаним. Ключову роль в аналізі таких правовідносин і можливих спорів відіграватимуть реальні очікування сторін і оцінка їхніх намірів. Рішень за англійським правом уже достатньо, щоб спрогнозувати подальший розвиток судової практики.

Наприклад, рішення у справі Software Solutions1 (“Програмні рішення”) передбачає, що у принципі контракт може бути укладено автоматично за допомогою комп’ютерної програми. Цей випадок стосувався програмного забезпечення, яке автоматично генерувало договори страхування між страховими брокерами та страховиками. Програмне забезпечення було запрограмовано таким чином, що, коли страховий брокер уводить дані про необхідний страховий продукт у програмне забезпечення, програмне забезпечення автоматично генерує пропозицію зі страхування від імені страховика. “Кваліфікаційні критерії” страховика було прямо закодовано у програмному забезпеченні, тож пропозиція про страхування могла автоматично створюватися від імені страховика без потреби його втручання. Потім страховий брокер міг прийняти пропозицію про страхування, зробивши певні кроки у програмному забезпеченні, після чого програма автоматично згенерувала б страховий поліс, до якого був прив’язаний страховик.

1 R (Software Solutions Partners Ltd) v HM Customs & Excise [2007] EWHC 971 (Admin). Спір між Software Solutions і Податковою та Митною службами Великої Британії, де, на думку Software Solutions, було незаконно нараховано ПДВ за автоматично вчинені з брокерами договори страхування.

Суддя у справі Software Solutions Кеннет Паркер QC зазначив, що у принципі немає причин, з яких договірну пропозицію не може автоматично створити комп’ютерна програма. Страховик, уводячи свої кваліфікаційні критерії у програмне забезпечення, “прямо або опосередковано запрошував брокерів, що мали доступ, використовувати комп’ютерну програму з метою укладання контрактів”.

Страховики були в аналогічному положенні, як і брокери. Подібно до того, як будь-який автомат із продажу квитків, зробивши можливим приймання грошей (пропозиція), готовий до приймання грошей, страховики в Software Solutions зробили таку пропозицію, надавши програмне забезпечення як “автоматичний носій для укладання контрактів”. Відповідно, коли страховий брокер ужив необхідних заходів у рамках програмного забезпечення, щоб зазначити свою згоду на пропозицію страхування, він його уклав.

Software Solutions – це випадок, коли пропозицію автоматично генерує комп’ютерна програма, а прийняття залишається питанням втручання людини. Цілком можливо, що в деяких випадках і пропозицію, і акцепт може автоматично генерувати комп’ютерна програма, тож весь процес досягнення згоди відбувається без втручання людини.

Саме так, без безпосередньої згоди людини, відбулося у справі Quoine Pte Ltd проти B2C2 Ltd2 (“Quoine”), де кожна зі сторін використовувала комп’ютерні програми на платформі обміну криптовалютою. Програми сторін були розроблені таким чином, щоб вони автоматично розміщали замовлення на купівлю та продаж криптовалюти на платформі відповідно до алгоритмів ціноутворення, закодованих у їхніх програмах. Згодом програма однієї сторони розмістила пропозицію про продаж криптовалюти на платформі, а програма іншої сторони автоматично прийняла цю пропозицію.

2 Quoine Pte Ltd v. B2C2 Ltd. [2020] SGCA(I) 02. Апеляційний суд Сингапуру.

Причиною спору стала технічна помилка роботи біржі, яка дала можливість одній зі сторін значно заробити завдяки різкому стрибку ціни на біткоїн. Цей факт було розглянуто, і більшість суддів Апеляційного суду Сингапуру відкинули аргумент про недійсність контракту через односторонню помилку. Суд дійшов висновку, що стосовно умов контракту (а саме, ціни біткоїна) помилки не було, оскільки комп’ютерні програми сторін працювали точно так, як було задумано. Покупець біткоїну (у наведеному вище прикладі) просто помилився в тому, як програми поводитимуться в разі збою системи на платформі. Цього було недостатньо для односторонньої помилки й визнання контракту недійсним.

Описані висновки у справах Software Solutions і Quoine передбачають, що пропозиція та прийняття можуть бути виконані за допомогою комп’ютерних програм без втручання людини, принаймні якщо є докази того, що сторони використовували такі програми з метою досягнення угоди. Зауважимо, що в обох випадках наявність угоди не залежала від висновку про те, що комп’ютерні програми діяли як “агенти” сторін. Радше було достатньо того, що сторони “розгорнули” свої комп’ютерні програми як механізм для досягнення угоди.

Хоч смартконтракти не може бути відновлено в буквальному значенні на користь жодної зі сторін потенційного конфлікту, правосуддя (відновлення) можливо досягти завдяки компенсації через вимогу до сторони, яка програла. Так, суд може зобов’язати сторону, яка програла, виплатити потерпілій стороні грошову суму, що становить вартість активів, товарів чи послуг, наданих незаконно або неналежним чином.

Такі країни, як Велика Британія, уже не перший рік на державному рівні займаються дослідженням природи смартконтрактів і юридичних наслідків їх застосування в реальних правовідносинах. Загалом, майбутнє бізнесу без смартконтрактів важко уявити, і судова практика напрацьовуватиметься так само, як і якість протоколів за стандартами використання таких смартконтрактів. Не за горами той час, коли й законодавча влада у своїх країнах чітко охарактеризує природу смартконтрактів та істотні особливості в частині їх правого застосування.

Read More: